кольба
КО́ЛЬБА, и, ж., діал.
Прикла́д.
Загуділо щось у повітрі з страшенним розмахом, і важка кольба солдатського ружжя [рушниці], мов грім, упала йому на плечі (І. Франко);
В кримінал замкнули їх .. за книжки та за тоту демонстрацію, що жандарми кольбами розігнали (П. Козланюк);
Олена кольбою рушниці вибила скло і виглянула. В цьому закутні між челядською і стайнею жовнірів не було (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)