кольба
КО́ЛЬБА, и, ж., зах. Прикла́д.
Загуділо щось у повітрі з страшенним розмахом, і важка кольба солдатського ружжя [рушниці], мов грім, упала йому на плечі (Фр., II, 1950, 166);
В кримінал замкнули їх.. за книжки та за тоту демонстрацію, що жандарми кольбами розігнали (Козл., На переломі, 1947, 90).
Словник української мови (СУМ-11)