колька

КО́ЛЬКА, и, ж.

1. Різкий, гострий біль (у животі, у боці і т. ін.), який створює відчуття уколу; коліка.

Як побачила я Параску та й не стямилась; як кольнула мене колька в печінки (І. Нечуй-Левицький);

Болючий струм вже перебігав хребтом раз по раз, перетворюючись в безперервну болючу вібрацію, кольки, зудіння (І. Багряний);

Катерина .. скаржилася на сина, котрий завдав їй такої образи, що в грудях з'явилася колька (С. Чорнобривець);

Ранкова роса навіть улітку холодна до кольок (Ю. Мушкетик).

2. діал. Колючка (у 1 знач.).

Швед .. наказав прочистити путь батальйонові через плац, щоб не було під ногами реп'яхів, баранчиків, будяків, кураю й іншої кольки (Ю. Яновський);

Раптом будяк шпигонув йому колькою в носа (М. Вінграновський).

◇ (1) [Аж] ко́льки ко́лють (спира́ють) <[Аж] ко́лька ко́ле (спира́є)> кого – хто-небудь страждає від заздрощів.

Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (з коломийки);

Посеред дороги він крикне як стій, Оттут йому вродиться страва й напій. Глядітимуть там Епікури, сховавшись за плоти, І буде їх колька колоти. Ой, як би дожити нам доти! (І. Франко);

[Аж] на ко́льки бере́ див. бра́ти;

(2) Ко́лька шпига́є (хапа́є, штрика́є) / зашпига́ла (схопи́ла, шпигну́ла) <�Ко́льки шпига́ють (хапа́ють) / зашпига́ли (схопи́ли)> <�На ко́льки схопи́ло> – виникає відчуття різкого болю (перев. у черевній порожнині, в грудях).

Я вже ледве дишу, ледве ходжу: штрикає мене колька день і ніч (І. Нечуй-Левицький);

Як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський);

Він намагався щось сказати, але в грудях, чи від випитого, чи від хвороби, шпигала колька (С. Чорнобривець);

Преображенський різкими кроками підійшов до фельдшериці й прошепотів так, що кольки в неї аж до п'ят зашпигали (Іван Ле);

– Правдою дихаю. А тебе, Дорохтею, ще від кривди на кольки не схопило? (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. колька — ко́лька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колька — (у боці тощо) біль, жм. колючка.  Словник синонімів Караванського
3. колька — -и, ж. 1》 Різкий, гострий переймистий біль (у животі, у боці і т. ін.), який створює відчуття уколу. Слизова колька — синдром, який характеризується порушенням моторики і секреції товстої кишки. На кольки брати кого, що безос. — боліти (про відчуття колючого болю). 2》 діал. Колючка (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колька — колька: ●а шоб <�бода́й, най> тебе́ колька кольнула (лайка-проклін) ●а шоб <�бода́й, най> тебе́ колька сколола (лайка-проклін)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. колька — (аж) ко́льки ко́лють (спира́ють); (аж) ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна ..  Фразеологічний словник української мови
6. колька — КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів).  Словник синонімів української мови
7. колька — Ко́лька, -льки, -льці; ко́льки, ко́льок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. колька — КО́ЛЬКА, и, ж. 1. Різкий, гострий біль (у животі, у боці і т. ін.), який створює відчуття уколу. Як побачила я Параску та й не стямилась; як кольнула мене колька в печінки (Н.-Лев., II, 1956, 26); Катерина..  Словник української мови в 11 томах
9. колька — Ко́лька, -ки ж. 1) Колика, колотье. Русин каже: «іди в поле!» Полька каже: «колька коле». Грин. III. 314. Марині неначе колька заколе в саме серце. Левиц. І. 40. 2) Колючка; игла (у ежа). Їж ма кольки. Вх. Лем. 426.  Словник української мови Грінченка