колядницький
КОЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до коля́дник.
Щозими, шугаючи в снігах з запаленою звіздою вгорі, несли ми крізь ніч голубу до знайомих тополь свою колядницьку радість... (О. Гончар);
// Який складається з колядників.
Якщо “ґазда” хоче, щоб колядницька ватага йому дім “звеселила”, він виходить на поріг з калачем у руках, а “ґаздиня” – з повісмом льону (О. Воропай).
Словник української мови (СУМ-20)