колядницький

КОЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до коля́дник.

Щозими, шугаючи в снігах з запаленою звіздою вгорі, несли ми крізь ніч голубу до знайомих тополь свою колядницьку радість... (О. Гончар);

// Який складається з колядників.

Якщо “ґазда” хоче, щоб колядницька ватага йому дім “звеселила”, він виходить на поріг з калачем у руках, а “ґаздиня” – з повісмом льону (О. Воропай).