колядниця
КОЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до коля́дник.
Стара Очкуриха .. пирогами годувала, ще й сороківку дала колядницям (Панас Мирний);
– Не до Коропів іду, а на вечорниці! Треба перед колядками розспіватись. Щоб до ладу був спів! – Теж мені – колядниця! Так вона співає, як наша стара гуска шипить... (Ю. Логвин);
* У порівн. Вночі дівчата, рознісши листівки, повернулися рожеві, бурхливі, мов колядниці (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колядниця — коля́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- колядниця — -і. Жін. до колядник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колядниця — КОЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до коля́дник. Стара Очкуриха.. пирогами годувала, ще й сороківку дала колядницям (Мирний, III, 1954, 42); *У порівн. Вночі дівчата, рознісши листівки, повернулися рожеві, бурхливі, мов колядниці (Гончар, Земля.., 1947, 84). Словник української мови в 11 томах
- колядниця — Коля́дниця, -ці ж. Поющая колядки. Словник української мови Грінченка