колісничий

КОЛІСНИ́ЧИЙ, чого, ч.

Той, хто править колісницею (у 1–3 знач.).

Колісничий почув за спиною в себе те важке зітхання й нишком скосував на володаря всіх, крім скіфів, племен і народів (І. Білик);

Основним засобом атаки у війську ахейців були бойові колісниці, запряжені парою коней, якими правив візник – колісничий (із журн.).