колісничий
КОЛІСНИ́ЧИЙ, чого, ч.
Той, хто править колісницею (у 1–3 знач.).
Колісничий почув за спиною в себе те важке зітхання й нишком скосував на володаря всіх, крім скіфів, племен і народів (І. Білик);
Основним засобом атаки у війську ахейців були бойові колісниці, запряжені парою коней, якими правив візник – колісничий (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me