комбідівець

КОМБІ́ДІВЕЦЬ, вця, ч., іст.

Член комбіду.

Усе здавалось [Сафронові], що за ним буде погоня, що хтось із комбідівців довідався, куди він поїхав (М. Стельмах);

– Біжи скажи комбідівцям і мамі, хай на сполох у дзвін б'ють, людей скликають (К. Гриб).