комедіантка
КОМЕДІА́НТКА, розм. КУМЕДІА́НТКА, и, ж.
1. заст. Жін. до комедіа́нт 1.
Пряженківська не підійшла, осторонь лишилась, лише кивнула здаля, не могла простити Квітці образи: послухав рідню – матір, брата, – які не хотіли, щоб їх Григорій долю свою поєднав з актрисою, сиріч, комедіанткою (Б. Левін).
2. перен., ірон. Жін. до комедіа́нт 2.
Комедіантко, прокляття на тебе! Всі твої слова, і сміхи, і сльози – все комедія, все роль..! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)