комендор

КОМЕНДО́Р, а, ч.

Морський артилерист; матрос-навідник.

Навіть комендори .. – напівголі, богатирського здоров'я матроси – і ті часом не витримували, знеможено падали біля своїх розпечених гармат (О. Гончар);

Микола Панасюк досконало опанував професію першого комендора гармати – навідника (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. комендор — комендо́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. комендор — -а, ч. Морський артилерист; матрос-навідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комендор — комендо́р (від лат. commendo – доручаю) в російському (з 18 ст. до 1917 р.) та флотах деяких інших держав матрос, який обслуговує артилерійську установку.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. комендор — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист).  Словник синонімів української мови
5. комендор — КОМЕНДО́Р, а, ч. Морський артилерист; матрос-навідник. Навіть комендори на бронепоїздах — напівголі, богатирського здоров’я матроси — і ті часом не витримували, знеможено падали біля своїх розпечених гармат (Гончар, II, 1959, 125)...  Словник української мови в 11 томах