комиза
КОМИЗА́, и́, розм.
1. ж. Те саме, що вередува́ння; примха, каприз.
Гадаю, кожен із вас певним чином зустрічався із дитячою істерикою, комизою, коли дитина кричить, падає на підлогу, не реагує на прохання, нікого не чує, тупотить ногами, кидається на вас із кулаками і т. ін. (із журн.).
2. ж. і ч. Вередлива людина; вереда.
Вони повинні .. вередувати, перебирати, закатувати істерики й скандали, жбурляти одяг, зривати скатерки, здирати простирадла, здобути врешті реноме комизи й вереди (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)