комиз
КОМИ́З, у, ч., розм.
Те саме, що вередува́ння; примха, каприз.
Ач як на його [нього] комиз напав. Ось я тобі! (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)КОМИ́З, у, ч., розм.
Те саме, що вередува́ння; примха, каприз.
Ач як на його [нього] комиз напав. Ось я тобі! (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)