коминок
КОМИНО́К, нка́, ч.
1. Зменш. до ко́мин 1.
Після вечері .. постелила мати на полу, а під коминком – Давидові (А. Головко);
Спить Лиска. Ніч. А вранці схопилась – та шмиг! – в коминок (І. Нехода);
За вікнами сердитий вітер ганяє каламутну снігову віхолу, стукотить у замуровані морозом шибки, вовком гуде-виє в коминку (М. Сиротюк).
2. Кімнатна піч із широким отвором для палива та прямим димоходом; камін (у 1 знач.).
І внесло хлоп'я моторне Хмизу та скіпок; От взяли ми й затопили Теплий коминок (Я. Щоголів);
В коминку тріщить і гуде веселий огонь (І. Франко);
Густі тіні огорнули й постать бабуні, що сиділа в кріслі перед коминком (Л. Старицька-Черняхівська).
Словник української мови (СУМ-20)