комодик

КОМО́ДИК, а, ч.

Зменш. до комо́д.

На комодику розташувалось господарство: примус, чайник, каструлі, шклянки і тарілки (Ю. Смолич);

У нижній шухляді рипучого дерев'яного комодика лежала чорна лакована шкатулочка з маминим скарбом (Люко Дашвар).

Значення в інших словниках

1. комодик — комо́дик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. комодик — -а, ч. Зменш. до комод.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комодик — КОМО́ДИК, а, ч. Зменш. до комо́д.  Словник української мови в 11 томах