компаративізм
КОМПАРАТИВІ́ЗМ, у, ч.
Порівняльний, порівняльно-історичний методи, які виникли на початку XIX ст. і застосовуються у вивченні споріднених предметів і явищ.
Лінгвістичний компаративізм опрацьовує процедури реконструкції походження мов від прамов, визначення й опис типологічних рис мов світу, мовних універсалій, установлення еволюційних змін і закономірностей розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння на різних етапах (з наук.-попул. літ.);
Метод порівняльного правознавства, чи компаративістський метод (метод компаративізму), полягає у вивченні норм кримінального права далекого й близького зарубіжжя для зіставлення, порівняння з нормами кримінального права України (з навч. літ.);
// Розділ історії літератури, який вивчає схожість і відмінності, взаємодію, зв'язки і впливи літератур різних країн.
Розглядаючи національну специфіку українського сюжетного репертуару, дослідники переважно дотримуються методології компаративізму й наголошують на важливості аналізу взаємовпливів східної, західної та власне української традицій (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)