комплексоутворення
КОМПЛЕКСОУТВО́РЕННЯ, я, с., спец.
Утворення комплексів.
Хімічне комплексоутворення постає в результаті виникнення донорних та акцепторних зв'язків між центральним атомом і координованими навколо нього безпосередньо зв'язаними з одним або декількома центральними атомами металу (з наук. літ.);
Гумінові кислоти виявляють підвищену здатність до комплексоутворення з іонами полівалентних металів (з навч. літ.);
Комплексні сполуки та реакції комплексоутворення мають широке застосування в аналітичній хімії, в методах якісного й кількісного аналізу, насамперед завдяки таким властивостям комплексних сполук: стійкість, інтенсивність забарвлення, мала розчинність (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)