композитний
КОМПО́ЗИТНИЙ, а, е, спец.
Прикм. до компо́зит 1, 2.
Сформульовано й розв'язано задачу лінійного деформування композитних матеріалів різної структури з насиченими пористими компонентами (з наук. літ.);
На орбіті планують виростити монокристали високої частоти, одержати армовані особливо міцними “нитками” або “вусами” композитні матеріали (з газ.);
Словотворення композитних прикметників-термінів зумовлене типом і семантикою базових синтагм та особливостями поєднання основ різних частин мови й певних афіксів (з наук. літ.);
* Образно. У цього подружжя, що вже прожило в шлюбі більше п'ятдесяти років, справді композитний союз сердець (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)