компрометація
КОМПРОМЕТА́ЦІЯ, ї, ж.
Дія за знач. компрометува́ти.
Тут і компрометація, і втрата посади, і допити, і таке страхіття, що й малим дітям не сниться (М. Коцюбинський);
– Ти, урядовець на вищім становиську, внук владики, їдеш у товаристві своєї матерi. Яка тут грозить компрометація? (О. Кобилянська);
Сахно глянула на нього й прочитала..: “Всі мої виступи були тільки вигадкою і наклепом на шановного доктора В. Г. з метою його компрометації ..” (Ю. Смолич);
– Це компрометація нашої установи, Страт Стратич. Це ганьба (О. Чорногуз).
Словник української мови (СУМ-20)