комунерос
КОМУНЕ́РОС, невідм.
1. с. Повстання середньовічних самоврядних міст Кастилії в XVI ст. проти королівського абсолютизму на захист міських вольностей.
У битві під Вільяларе (23 квітня 1521 р.) комунерос, яке очолював Хуан Паділья, було розгромлено, сам він та інші вожді хунти взяті в полон і страчені (з наук.-попул. літ.).
2. мн. Учасники антиіспанського повстання в Новій Гранаді (сучасна Колумбія) у XVIII ст.
Комунерос боролися за свою національну свободу, за утвердження можливості самим вирішувати, як будувати державний устрій (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)