комуніст

КОМУНІ́СТ, а, ч.

1. Член комуністичної партії.

– Це не писар, а якийсь пройдисвіт, бунтовщик [бунтівник]! Я догадуюсь, що це якийсь соціаліст, комуніст, бунтовщик! (І. Нечуй-Левицький);

На засідання ячейки [осередку] прийшли всі чотири комуністи і шість кандидатів (І. Микитенко);

Комуністи школи обрали його секретарем партійної організації (О. Донченко);

Вадим Успенський, студент-філолог, приклав усіх зусиль, щоб якнайменше одеситів знало, що він подав заяву до партії, і тому уникав зустрічі з комуністами на людях (П. Панч);

– Ми, комуністи і комсомольці, повинні знати, де наше місце в поході і в нічному бою (О. Гончар);

Мій батько був комуністом, членом КПРС за переконанням, а не заради кар'єрного зросту (з газ.).

2. Той, хто має комуністичні переконання, прихильник ідей комунізму.

Комуніст з переконання, інженер з освіти, Франц двічі сидів у чеській тюрмі за президента Масарика (Б. Антоненко-Давидович);

Загальновідомо, що комунізм своїм корінням сягає ідей комуністів-утопістів Т. Мора, Т. Кампанелли, філософії К. Маркса (з газ.).

Значення в інших словниках

1. комуніст — комуні́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. комуніст — -а, ч., політ. 1》 Член комуністичної партії. 2》 заст. Прихильник комунізму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комуніст — комуні́ст член комуністичної партії.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. комуніст — Комуні́ст, -та; -ні́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. комуніст — КОМУНІ́СТ, а, ч. 1. Член комуністичної партії. Комуніст повинен всією своєю поведінкою на виробництві, в громадському і особистому житті показувати високі зразки боротьби за розвиток і зміцнення комуністичних відносин...  Словник української мови в 11 томах