комуніст

КОМУНІ́СТ, а, ч.

1. Член комуністичної партії.

– Це не писар, а якийсь пройдисвіт, бунтовщик [бунтівник]! Я догадуюсь, що це якийсь соціаліст, комуніст, бунтовщик! (І. Нечуй-Левицький);

На засідання ячейки [осередку] прийшли всі чотири комуністи і шість кандидатів (І. Микитенко);

Комуністи школи обрали його секретарем партійної організації (О. Донченко);

Вадим Успенський, студент-філолог, приклав усіх зусиль, щоб якнайменше одеситів знало, що він подав заяву до партії, і тому уникав зустрічі з комуністами на людях (П. Панч);

– Ми, комуністи і комсомольці, повинні знати, де наше місце в поході і в нічному бою (О. Гончар);

Мій батько був комуністом, членом КПРС за переконанням, а не заради кар'єрного зросту (з газ.).

2. Той, хто має комуністичні переконання, прихильник ідей комунізму.

Комуніст з переконання, інженер з освіти, Франц двічі сидів у чеській тюрмі за президента Масарика (Б. Антоненко-Давидович);

Загальновідомо, що комунізм своїм корінням сягає ідей комуністів-утопістів Т. Мора, Т. Кампанелли, філософії К. Маркса (з газ.).