кондак
КОНДА́К, а́, ч.
Коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих.
Пішов він [Заєць] до Микити, Той, бач, мав його навчити Тропарів і кондаків (І. Франко);
Дід Андрій завернув у село, розпочинаючи акафіста далі від того кондака, на якім зупинився, розмовляючи з козаком (А. Чайковський);
Доокола дві тисячі літ кипить життя, все змінилося, само обличчя землі стало іншим, а тропарі й кондаки співають усе на тих же вісім гласів (Г. Хоткевич);
Богослужби, воскресний канон, тропарі, кондаки, церковні книги – усе те треба було знати добре (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)