конгруенція
КОНГРУЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Сукупність ліній у просторі, для якої реальною є умова, що через будь-яку точку простору можна провести тільки одну лінію з цієї системи.
Конгруенцією променів є така сукупність ліній у просторі, особливістю якої є відсутність перетину ліній між собою (з наук. літ.).
2. мат. Відношення еквівалентності на алгебраїчній основі, що зберігається в основних операціях.
Будь-яка конгруенція породжує відповідну систему – розбиття алгебраїчної системи на певні класи еквівалентності (з наук. літ.);
У лінійній алгебрі дві речові (комплексні) матриці A і B називаються конгруентними, якщо існує невироджена матриця (з наук. літ.);
Питанням конгруенції займалися Л. Ейлер, П. Ферма, Б. Паскаль (з навч. літ.);
// Збіг геометричних фігур при накладанні одна на одну.
Конгруенція фігур указує на збереження незмінності відстані між їхніми двома відповідними точками (з наук. літ.).
3. біол. Відповідність у будові й поведінці особин, що розвиваються в їх внутрішньовидових взаємовідношеннях.
Конгруенція є визначальною у поведінці самок і самців багатьох тварин у їхній шлюбний період (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)