кондикційний

КОНДИКЦІ́ЙНИЙ, а, е, заст.

Прикм. до конди́кція.

У разі зникнення зданих на зберігання речей мешканці, пасажири могли заявити кондикційний позов до господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів (з наук.-попул. літ.);

Кондикційні зобов'язання – інститут зобов'язального права, норми якого регулюють відносини, що виникають із набуття та/або збереження майна (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кондикційний — -а, -е: Кондикційний позов — у науці цивільного права – назва позову з необґрунтованого збагачення.  Великий тлумачний словник сучасної мови