консерватор
КОНСЕРВА́ТОР, а, ч.
1. Прихильник старого, яке добре зарекомендувало себе.
З двох у мене лишився тільки один син, який, увійшовши в літа, не проминув вилаяти мене безнадійним консерватором і людиною, яка нічогісінько не тямить у житті (В. Підмогильний);
– Оце говорила я з Ременем, .. він мені видався не таким уже й консерватором (М. Чабанівський);
– Послухайте, друже! – скипів Письменник. – Ви, зубні лікарі, найстрашніші з консерваторів! (М. Дашкієв);
– Той, хто боїться ламати застарілі норми, – консерватор (М. Руденко).
2. Член консервативної партії; прихильник консервативних переконань у політиці.
– А хіба ви не ліберальний чоловік? Може, ви консерватор? (І. Нечуй-Левицький);
На засіданнях Національної Асамблеї праворуч від спікера розташовувалися консерватори, що виступали за збереження монархії, а ліворуч – радикали, котрі відстоювали ідеї загальної рівності (з наук.-попул. літ.);
Більшість консерваторів підтримують суверенітет своїх держав, патріотично ідентифікуючи себе зі своїми народами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)