Словник української мови у 20 томах

консолідувати

КОНСОЛІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що, книжн.

Зміцнювати, укріплювати що-небудь; об'єднувати, згуртовувати когось.

Літературна мова – засіб спілкування, який консолідує етнос в одне ціле, виступає знаряддям творення єдиної духовної культури (з публіц. літ.);

Консолідувавши сили християнської демократії на боротьбу з комунізмом та соціалізмом, Лев XIII вивів із кризи і зміцнив становище католицької церкви та її найвищого органа (І. Франко);

Громадська думка сьогодні напружено шукає ідеї, принципи й цінності, здатні консолідувати в єдиному русі різні соціальні верстви й політичні сили (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. консолідувати — консолідува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. консолідувати — Згуртовувати, об'єднувати, концентрувати, збирати докупи; З. П. зміцнювати, п. цементувати; п-к -УЮЧИЙ, консолідаційний, здатний згуртувати, для консолідації.  Словник синонімів Караванського
  3. консолідувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., книжн. 1》 Зміцнювати, укріплювати що-небудь; об'єднувати, згуртовувати когось. 2》 фін. Перетворювати короткострокові державні боргові зобов'язання на довгострокові чи безстрокові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. консолідувати — Усталювати, усталити, поусталювати, зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, об'єднувати, об'єднати, пооб'єднувати, з'єднувати, з'єднати, поз'єднувати  Словник чужослів Павло Штепа
  5. консолідувати — консолідува́ти (від лат. consolido – зміцнюю) проводити консолідацію, згуртовувати.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. консолідувати — ЗГУРТО́ВУВАТИ (створюючи між ким-, чим-небудь міцний зв'язок, єдність, зливати в одне ціле на основі спільності поглядів, інтересів, переконань), ГУРТУВА́ТИ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИ, ОБ'Є́ДНУВАТИ, ЄДНА́ТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  7. консолідувати — Консолідува́ти, -ду́ю, -ду́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. консолідувати — КОНСОЛІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., книжн. Зміцнювати, укріплювати що-небудь; об’єднувати, згуртовувати когось. Чернишевський, очолюючи революційних демократів, збирав і консолідував антицаристські сили (Іст. УРСР, І, 1953, 485).  Словник української мови в 11 томах