конспірація
КОНСПІРА́ЦІЯ, ї, ж.
Система методів, яку застосовує нелегальна організація для збереження в таємниці своєї діяльності, убезпечення своїх членів.
Андрій прочитав записку. З мотивів конспірації вона була не заадресована нікому й не було вжито його ім'я взагалі (І. Багряний);
Умови підпілля вимагали суворої конспірації, і треба було гарантувати безпеку на кожній ланці зв'язку (Ю. Смолич);
Розходились полтавці по одному, дотримуючись всіх правил конспірації (О. Гончар);
// перен. Дії, спрямовані на збереження таємниці, таємні заміри щодо кого-небудь.
Ваш лист прийшов у той час, як ми сиділи вкупі з дядьком і я не могла не дати йому сього листа, то от вже тепер мені трудно бути в Вашій юбілейній [ювілейній] конспірації проти нього (Леся Українка);
– Та плював я на тебе й на твою конспірацію, горобиня ти паршиве! (В. Винниченко);
Знали, що пов'язує Башкирцева з розбитною Катериною. Такі речі нічим не приховаєш, ніяка конспірація Башкирцеву не допомогла (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)