контактор
КОНТА́КТОР, а, ч.
Прилад, за допомогою якого приводять у рух і зупиняють електричні двигуни й автоматизують виробничі процеси.
Контактори належать до комутаційних апаратів, їх використовують для замикання або розмикання електричних кіл, якими проходить великий струм (з наук.-техн. літ.);
Контактори розрізняють залежно від середовища, в якому знаходяться головні контакти – повітряні, газові, вакуумні тощо (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)