контрабанда
КОНТРАБА́НДА, и, ж.
1. Незаконне переміщення через державний кордон товарів, коштовностей і т. ін.
[Долорес:] Я бачила його в останній раз, як ми були в Кадіксі, він жив тоді, ховаючись в печерах... жив контрабандою (Леся Українка);
Усе це був бізнес офіційний, відкритий, про який знали усі члени їх родин, але був ще і неофіційний – контрабанда продуктами харчування, автомобілями, мобільними телефонами, конвертаційні центри (В. Хрущак);
* Образно. І контрабандою світання йде, мов перламутр, холодне й каламутне (В. Стус).
2. збірн. Товари, коштовності і т. ін., які незаконно, таємно переміщають через державний кордон.
– Гарні оці стрічки. Це з Бердичева контрабанда, – сказала Вольчиха Балабушисі на саме вухо (І. Нечуй-Левицький);
Нiхто не повiрив би, що ми вантажимо контрабанду (Ю. Яновський);
Скільки люду мотається по світу, скільки всякої контрабанди ввозиться, не виключено, що й живності з африканських лісів (Л. Костенко);
* У порівн. Не скорились ворогові [козаки], звили собі гніздо в Туреччині й возили звідти на Україну, мов контрабанду, палкі заклики у кіш на волю (М. Коцюбинський).
3. у знач. присл. контраба́ндою. Потай від влади, митного контролю, митних органів.
Перед від'їздом із Галичини я зустрівся тут з Арабажиним, з котрим і умовились вертати разом і перевезти контрабандою кілька українських книжок (В. Самійленко);
– Не бійся, контрабандою сюди ніхто алкоголю не пронесе, – задоволено зареготав генерал-майор (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)