контратенор

КОНТРАТЕ́НОР, а, ч.

1. Найвищий із чоловічих оперних голосів, діапазон від “до” малої октави до “мі” другої.

Контратенор, найвищий із чоловічих оперних голосів, за висотою відповідає жіночому контральто, мецо-сопрано або сопрано (з наук.-попул. літ.).

2. Співак із таким голосом.

Як правило, контратенори виконують партії героїв-чоловіків, написані для кастратів в епоху бароко, чоловічі партії, написані для жіночих голосів, а також фольклор, зокрема англійський (з наук.-попул. літ.);

Деякі композитори ХХ ст., зокрема Бенджамін Бріттен, писали партії спеціально для контратенорів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. контратенор — -а, ч. 1》 В музиці 14-15 ст. – побічний поліфонічний голос, який рухається в тому ж діапазоні, що і тенор (у 4 знач.). 2》 Чоловічий альтовий голос, що використовувася у церковній музиці 16-17 ст.; каунтер-тенор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. контратенор — (від лат. contra — проти і tenor) — 1. Рідкісний чоловічий співацький голос, що межує між жіночим контральто та чоловічим тенором — альтіно. Діапазон від с до а2(в2). До К. належать голоси Василя Сліпака, Еріка Курмангалієва та інших.  Словник-довідник музичних термінів
3. контратенор — Чоловічий голос у діапазоні жіночого голосу, називають теж альтовим тенором, використовують, напр., у співі фальцетом; також співак з таким голосом; у давніх музичних творах виконує партії, написані колись для кастратів.  Універсальний словник-енциклопедія