контратенор

контрате́нор

-а, ч.

1》 В музиці 14-15 ст. – побічний поліфонічний голос, який рухається в тому ж діапазоні, що і тенор (у 4 знач.).

2》 Чоловічий альтовий голос, що використовувася у церковній музиці 16-17 ст.; каунтер-тенор.

Значення в інших словниках

1. контратенор — (від лат. contra — проти і tenor) — 1. Рідкісний чоловічий співацький голос, що межує між жіночим контральто та чоловічим тенором — альтіно. Діапазон від с до а2(в2). До К. належать голоси Василя Сліпака, Еріка Курмангалієва та інших.  Словник-довідник музичних термінів
2. контратенор — КОНТРАТЕ́НОР, а, ч. 1. Найвищий із чоловічих оперних голосів, діапазон від “до” малої октави до “мі” другої. Контратенор, найвищий із чоловічих оперних голосів, за висотою відповідає жіночому контральто, мецо-сопрано або сопрано (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. контратенор — Чоловічий голос у діапазоні жіночого голосу, називають теж альтовим тенором, використовують, напр., у співі фальцетом; також співак з таким голосом; у давніх музичних творах виконує партії, написані колись для кастратів.  Універсальний словник-енциклопедія