конура

КОНУ́РА, и, ж., розм.

1. Те саме, що бу́да¹ 2.

Собаки .. позалазили в свої конури (Панас Мирний);

Але тепер він вирішив остаточно: скільки можна! Тільки й чути: “Ваш Валько вдарив Борю”, “Ваш Валько обірвав вірьовку з білизною!”, “Ваш Валько заліз у собачу конуру й гавкав...” (В. Нестайко).

2. перен. Тісне, темне й брудне приміщення, житло.

“Не в таких замках жили славні лицарі на Рейні, не в таких конурах жили і їх славні діди та прадіди, в яких жили мої”, – подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький);

Мене здивувало те, що тут, у цій темній конурі, були люди (Ю. Збанацький);

* Образно. Я юності не знав. Нудотно і похмуро Пройшли мої, можливо, кращі дні У тісноті і сутінках конури З думками власними наоднині (В. Симоненко).

Значення в інших словниках

1. конура — кону́ра іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. конура — див. прибудова  Словник синонімів Вусика
3. конура — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що буда I 3). 2》 перен. Тісне, темне й брудне приміщення, житло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конура — Цюпа, цюпка, халабуда, халабудка, закута  Словник чужослів Павло Штепа
5. конура — БУ́ДКА (невелике крите приміщення для собаки), БУ́ДА, КОНУ́РА розм., ХАЛАБУ́ДА розм. Псу поставили будку на пагорбку, звідки видно все подвір'я і вулицю (Я. Гримайло); Коло буди задзеленчав ланцюгом пес і голосно позіхнув, клацнувши іклами (Є.  Словник синонімів української мови
6. конура — КОНУ́РА, и, ж., розм. 1. Те саме, що бу́да¹ 3. Собаки.. позалазили в свої конури (Мирний, IV, 1955, 179). 2. перен. Тісне, темне й брудне приміщення, житло. Мене здивувало те, що тут, у цій темній конурі, були люди (Збан., Єдина, 1959, 53).  Словник української мови в 11 томах