концентрація

КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентрува́тися; зосередження (у 1 знач.).

Минулі доби воєн, революцій, доби струсів, нищення й розпорошування вікових надбань загартували наступників, викликали протилежну страшну енергію збирання, скупчування, концентрації (В. Винниченко);

Значну роль у визначенні основних тенденцій розвитку сфери малого підприємництва відіграє чинник iнновацiйно-івестиційної політики, процес концентрації виробництва (з наук. літ.);

Логічне мислення, здатність до концентрації, готовність та вміння навчатися стають тим базисом, який очікують від випускників навчальних закладів роботодавці в усьому світі (з наук.-попул. літ.).

2. хім. Ступінь насиченості чим-небудь, густини якогось розчину.

У підземних водах низької мінералізації концентрація брому в порових розчинах невисока (з наук. літ.);

Концентрація кисню через високу вологу різко впала (Любко Дереш).

3. гірн. Збагачення корисних копалин виділенням найпридатнішої складової для подальшого оброблення.

Відсаджування застосовується для концентрації руд чорних металів (з наук.-техн. літ.);

Державний інститут мінеральних ресурсів України вивчає проблеми концентрації руд благородних металів та алмазів, проводить еколого-геологічні дослідження (із журн.).

Значення в інших словниках

1. концентрація — концентра́ція 1 іменник жіночого роду зосередження концентра́ція 2 іменник жіночого роду ступінь насиченості розчину  Орфографічний словник української мови
2. концентрація — КОНЦЕНТРАЦІЯ – КОНЦЕНТРУВАННЯ Концентрація, -ї, ор. -єю. 1. Зосередження, збирання, згромадження когось, чогось: концентрація військ, концентрація виробництва, концентрація уваги. 2. Кількість розчиненої речовини в чомусь: розчин високої концентрації.  Літературне слововживання
3. концентрація — [концеинтрац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. концентрація — Концентрация — concentration — *Konzentration, Konzentrierung – 1) Зосередження, скупчення, насичення, об'єднання. 2) Величина, яка характеризує кількість даного компонента у багатокомпонентній системі, середовищі...  Гірничий енциклопедичний словник
5. концентрація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Дія за знач. концентрувати й дія і стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.). Вибухонебезпечна концентрація — вміст у повітрі вибухонебезпечних речовин у кількості, яка перевищує нижню концентраційну межу вибуховості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. концентрація — Згуст, засереди  Словник чужослів Павло Штепа
7. концентрація — концентра́ція (від кон... і лат. centrum – середина) 1. Зосередження, скупчення чогось в одному місці або навколо одного центра, згущення. 2. хім. Відносний вміст даної складової частини (компоненту) у розчині або суміші. 3.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. концентрація — I в економічній науці процес збільшення економічної потужності суб'єктів господарювання; відома у формі: к. капіталу, к. виробництва, к. сили світу праці; 3 згадані форми к. призвели до перетворення вільноринкового капіталізму XIX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
9. концентрація — Концентра́ція, -ції; -ра́ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. концентрація — КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.). Необхідною умовою різкого піднесення сільського господарства є концентрація й поглиблена спеціалізація виробництва (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах
11. концентрація — рос. концентрация (латин. concentratio — зосередження навколо центру) — зосередження виробництва, капіталу в одному місці або в одних руках, переважання на ринку однієї або кількох фірм.  Eкономічна енциклопедія