концентрація

концентра́ція

-ї, ж.

1》 тільки одн. Дія за знач. концентрувати й дія і стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.).

Вибухонебезпечна концентрація — вміст у повітрі вибухонебезпечних речовин у кількості, яка перевищує нижню концентраційну межу вибуховості.

Гранично допустима концентрація — величина концентрації будь-якого компонента в суміші, перевищення якої недопустиме.

Гранично допустима концентрація домішки в атмосфері — максимальна концентрація домішки в атмосфері, яка за періодичним впливом або протягом усього життя людини шкідливо не впливає на неї. **

Концентрація виробництва — зосередження виробництва одного або декількох споріднених видів продукції на великих підприємствах, в межах невеликого регіону.

Концентрація капіталу — збільшення розмірів капіталу за рахунок нагромаджень, тобто перетворення в капітал частини додаткової вартості.

2》 хім. Ступінь насиченості, густоти якогось розчину.

Концентрація розчину — вміст розчиненої речовини в одиниці маси або об'єму розчину.

Молярна концентрація — величина, яка дорівнює відношенню кількості речовини компонента розчину до об'єму розчину.

3》 гірн. Збагачення корисних копалин через виокремлення найпридатнішої складової частини для подальшої обробки. Концентрація руди.

Значення в інших словниках

1. концентрація — концентра́ція 1 іменник жіночого роду зосередження концентра́ція 2 іменник жіночого роду ступінь насиченості розчину  Орфографічний словник української мови
2. концентрація — КОНЦЕНТРАЦІЯ – КОНЦЕНТРУВАННЯ Концентрація, -ї, ор. -єю. 1. Зосередження, збирання, згромадження когось, чогось: концентрація військ, концентрація виробництва, концентрація уваги. 2. Кількість розчиненої речовини в чомусь: розчин високої концентрації.  Літературне слововживання
3. концентрація — [концеинтрац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. концентрація — Концентрация — concentration — *Konzentration, Konzentrierung – 1) Зосередження, скупчення, насичення, об'єднання. 2) Величина, яка характеризує кількість даного компонента у багатокомпонентній системі, середовищі...  Гірничий енциклопедичний словник
5. концентрація — Згуст, засереди  Словник чужослів Павло Штепа
6. концентрація — КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентрува́тися; зосередження (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
7. концентрація — концентра́ція (від кон... і лат. centrum – середина) 1. Зосередження, скупчення чогось в одному місці або навколо одного центра, згущення. 2. хім. Відносний вміст даної складової частини (компоненту) у розчині або суміші. 3.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. концентрація — I в економічній науці процес збільшення економічної потужності суб'єктів господарювання; відома у формі: к. капіталу, к. виробництва, к. сили світу праці; 3 згадані форми к. призвели до перетворення вільноринкового капіталізму XIX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
9. концентрація — Концентра́ція, -ції; -ра́ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. концентрація — КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.). Необхідною умовою різкого піднесення сільського господарства є концентрація й поглиблена спеціалізація виробництва (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах
11. концентрація — рос. концентрация (латин. concentratio — зосередження навколо центру) — зосередження виробництва, капіталу в одному місці або в одних руках, переважання на ринку однієї або кількох фірм.  Eкономічна енциклопедія