конячинка

КОНЯЧИ́НКА, и, ж.

Зменш. до конячи́на.

Стомлені спекою конячинки стоять, похнюпившись і притулившись головами одна до одної (В. Винниченко);

Було вигідніше продати або проміняти цю конячку і купити щось корисніше і потрібніше. Тільки на що б таке? – Ну, на цьому ти, старий, більше розумієшся! – сказала жінка, – якраз ярмарок у містечку, їдь туди та й продай конячинку або вигідно виміняй! (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).

Значення в інших словниках

1. конячинка — конячи́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. конячинка — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. конячинка — -и, ж., розм. Зменш. до конячина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конячинка — КОНЯЧИ́НКА, и, ж. Зменш. до конячи́на.  Словник української мови в 11 томах