копа
КОПА́, и́, ж.
1. Стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Сніп до снопа, та й буде копа (приказка);
Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкрите копами та стайками (І. Нечуй-Левицький);
Поле. Ось жито стоїть у копах. Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє-цвіте. Мед пахне-пахне, а бджоли тільки джж!.. (А. Тесленко);
Оголені поля сумовито жовтіли стернями, тільки де-не-де стирчали копи й полукіпки (А. Дімаров);
// Кількість колосся для такого стіжка.
Микола зарані нажав копу жита й почав жати для Нимидори (І. Нечуй-Левицький);
А як нажали копу, то спочивали (В. Стефаник);
// Те саме, що копи́ця 1.
Де ж Катрусю пригорнула [ніч]: Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою Сина забавляє..? (Т. Шевченко);
Уже й сонце в потилицю припекло, а Роман усе сидів і сидів під копою недвижно, як та каменюка (Люко Дашвар).
2. розм. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.).
Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито Опішнянських слив, Горіхів Київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (І. Котляревський);
Продавала їх [раки] на копи або й на штуки (І. Франко);
// перен. Велика кількість чого-небудь; копиця (у 3 знач.).
А за мною молодою Сім кіп хлопців чередою (з народної пісні);
Про цього лікаря взагалі можна розповісти з десять кіп казок (О. Іваненко);
Було приготовано сто вісім видів наїдків: гори найкращого білого рису, политого пряженим маслом, великі казани з паруючими рагу та супами, .. копи свіжого домашнього хліба, пирогів зі солоною, гострою та солодкою начинками (Любко Дереш).
3. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам.
І день і ніч працювала, Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила (Т. Шевченко);
Пан Барановський .. вмів тільки рахувати копи (Г. Хоткевич);
Щоб гарно озброїти своїх козаків, обклав [Мазепа] побором кожного сільського коня, кожного трудягу-вола. По таляру мали платити йому з кожної голови коня. По копі з кожного хвоста... (Г. Колісник).
4. В Україні в XV–XVIII ст. – збори сільської громади для вирішення судових або громадських справ.
Копа переможе й попа (Номис);
– На копу скликають, на раду громадську, – сказав Максим (І. Франко);
– Ти хіба не знаєш, що копа рішить, як узнають, що зброя нашого Івана із грабунку?!! (Ю. Логвин).
Поста́вити копу́ див. поста́вити¹.
◇ (1) Не твоя́ копа́ моло́титься – це тебе не стосується.
– Ти спи отам, – цикнув Артемович на сина. – Не твоя копа молотиться (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)