копа

КОПА́, и́, ж.

1. Стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.

Сніп до снопа, та й буде копа (приказка);

Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкрите копами та стайками (І. Нечуй-Левицький);

Поле. Ось жито стоїть у копах. Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє-цвіте. Мед пахне-пахне, а бджоли тільки джж!.. (А. Тесленко);

Оголені поля сумовито жовтіли стернями, тільки де-не-де стирчали копи й полукіпки (А. Дімаров);

// Кількість колосся для такого стіжка.

Микола зарані нажав копу жита й почав жати для Нимидори (І. Нечуй-Левицький);

А як нажали копу, то спочивали (В. Стефаник);

// Те саме, що копи́ця 1.

Де ж Катрусю пригорнула [ніч]: Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою Сина забавляє..? (Т. Шевченко);

Уже й сонце в потилицю припекло, а Роман усе сидів і сидів під копою недвижно, як та каменюка (Люко Дашвар).

2. розм. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.).

Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито Опішнянських слив, Горіхів Київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (І. Котляревський);

Продавала їх [раки] на копи або й на штуки (І. Франко);

// перен. Велика кількість чого-небудь; копиця (у 3 знач.).

А за мною молодою Сім кіп хлопців чередою (з народної пісні);

Про цього лікаря взагалі можна розповісти з десять кіп казок (О. Іваненко);

Було приготовано сто вісім видів наїдків: гори найкращого білого рису, политого пряженим маслом, великі казани з паруючими рагу та супами, .. копи свіжого домашнього хліба, пирогів зі солоною, гострою та солодкою начинками (Любко Дереш).

3. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам.

І день і ніч працювала, Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила (Т. Шевченко);

Пан Барановський .. вмів тільки рахувати копи (Г. Хоткевич);

Щоб гарно озброїти своїх козаків, обклав [Мазепа] побором кожного сільського коня, кожного трудягу-вола. По таляру мали платити йому з кожної голови коня. По копі з кожного хвоста... (Г. Колісник).

4. В Україні в XV–XVIII ст. – збори сільської громади для вирішення судових або громадських справ.

Копа переможе й попа (Номис);

– На копу скликають, на раду громадську, – сказав Максим (І. Франко);

– Ти хіба не знаєш, що копа рішить, як узнають, що зброя нашого Івана із грабунку?!! (Ю. Логвин).

Поста́вити копу́ див. поста́вити¹.

◇ (1) Не твоя́ копа́ моло́титься – це тебе не стосується.

– Ти спи отам, – цикнув Артемович на сина. – Не твоя копа молотиться (О. Гончар).