копа
КОПА́, и́, ж.
1. Стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Прокинулась — нема нічого. На Йвася глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Шевч., II, 1953, 287);
Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкрите копами та стайками (Н.-Лев., II, 1956, 187);
Оголені поля сумовито жовтіли стернями, тільки де-не-де стирчали копи й полукіпки (Дім., І будуть люди, 1964, 153);
// Копиця (у 1 знач.).
Де ж Катрусю пригорнула [ніч]: Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою Сина забавляє..? (Шевч., І, 1963, 30).
◊ Не твоя́ копа́ моло́титься — це не тебе стосується.
— Ти спи отам,— цикнув Артемович на сина.— Не твоя копа молотиться (Гончар, Новели, 1954, 108).
2. розм. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.).
Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю. Корито Опішнянських слив. Горіхів Київських смажених. Полтавських пундиків пряжених І гусячих п’ять кіп яєць (Котл., І, 1952, 174);
Продавала їх [раки] на копи або й на штуки (Фр., III, 1950,50).
◊ Більш копи́ ли́ха не бу́де — гірше вже не буде.
[Конон:] Коли на те пішло, так більш копи лиха не буде (Кроп., II, 1958, 421);
Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім кіп греча́ної во́вни див. во́вна.
3. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам.
І день і ніч працювала. Подушне платила… І синові за три копи Жупанок купила (Шевч., І, 1951, 232).
4. На Україні в XV-XVIII ст.— збори сільської громади для розв’язування судових або громадських справ.
— На копу скликають, на раду громадську,— сказав Максим (Фр., VI, 1951, 25).
Значення в інших словниках
- копа — Копа́: — 60 одиниць чого-небудь [44-2] — шістдесят яких-небудь предметів [44-1] Словник з творів Івана Франка
- копа — копа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копи́ Орфографічний словник української мови
- копа — див. багато Словник синонімів Вусика
- копа — -и, ж. 1》 Стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху. || Копиця (у 1 знач.). 2》 розм. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.). 3》 заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копа — КОПА́, и́, ж. 1. Стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху. Сніп до снопа, та й буде копа (приказка); Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкрите копами та стайками (І. Нечуй-Левицький); Поле. Словник української мови у 20 томах
- копа — копа́ одиниця лічби, що дорівнює 60 (ст) ◊ копу літ багато років (ср, ст): Вже копу літ тебе не бачив, а ти цілком не змінився (Авторка); Я знав Олега вже здавна, і все виступав перед ним як дуже розумний чоловік. І тепер я сказав: “А дивіться! Копу літ!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- копа — Дай, Боже, сто кіп, де був торік один сніп. Новорічні желання, або молитва, починаючи орати. Копа — 60 штук. Копа для попа, а дякові буде й по мідякові. Так давно платили за церковні треби. Копа переможе й попа. Громада переможе одного чоловіка. Приповідки або українсько-народня філософія
- копа — 60 литовських або 75 польських грошей Словник застарілих та маловживаних слів
- копа — 1. купа хліба в снопах; 2. одиниця лічби у сх. слов'ян, можливо, ще з давньоруських часів (60 снопів, яєць тощо); 3. одиниця грошової лічби у Вел. князівстві Литовському та в Україні в XIV-XVIII ст. Універсальний словник-енциклопедія
- копа — сім мішкі́в греча́ної во́вни (і (та) всі непо́вні), жарт., зі сл. наговори́ти, наплести́ і т. ін. Багато зайвого, безглуздого. Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Фразеологічний словник української мови
- копа — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). Словник синонімів української мови
- копа — Копа́, копи́; ко́пи, кіп, ко́пам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)