копер
КОПЕ́Р, пра́, ч., техн.
1. Машина для забивання паль.
Робота механічного молота виконується із копра або крана, обладнаного підвісною копровою стрілою (з навч. літ.);
Малюнок .. показував спорудження невеликої гідростанції – паровим копром забивають палі поперек річки (І. Волошин);
Он похапки на самий верх копра Здирається важка залізна баба... Зоглядітись не встигнеш, як вона, В дубову палю гуркнувши, вже знову Побралася угору (І. Вирган);
// Пристрій для подрібнювання металевого лому.
Випробування процесів пластичної деформації металів проводять на маятниковому копрі, визначаючи ударну в'язкість, яка є характеристикою опору матеріалу руйнуванню за умов динамічних навантажень (з наук.-техн. літ.).
2. Споруда над стовбуром шахти, де встановлено механізми шахтового підіймання.
Істотно зросли обсяги ремонтних робіт у надшахтному копрі, у поверхневих спорудженнях будинку і шахтному стволі (з наук.-техн. літ.);
Поруч фарбою новою сіяв небачений копер – такий, що небо головою, здалось, над шахтою підпер (М. Упеник);
Чергова зміна шахтарів допалювала цигарки, хлопці кидали в калюжу бички, по двоє, по троє йшли до копра (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)