коперта

КОПЕ́РТА, и, ж., діал.

Конверт (у 1 знач.).

Лист сей вложу до коперти І на пошту сам подам (І. Франко);

Марія слухала, і кожне слово ранило її у серце. Пішла зараз до лавки, купила паперу, синього коперта і сусідському школяреві гостинця, щоб відписав “отвіт” [відповідь] (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. коперта — Копе́рта, коверта: — конверт [25] — Тіле́сна копе́рта: тілесна оболонка [51]  Словник з творів Івана Франка
2. коперта — копе́рта (кове́рта, купе́рта) конверт (ст): На коперту наклей зна́чок і надай на пошті (Авторка); На пошті двоє чоловіків. Один підписав коперту, наклеїв зна́чок і надав. Другий питає: “А чого ж ти відіслав чистого листка?” – “А ми з жінкою не говоримо, ” – почув у відповідь (віц)  Лексикон львівський: поважно і на жарт