коперта
КОПЕ́РТА, и, ж., діал.
Конверт (у 1 знач.).
Лист сей вложу до коперти І на пошту сам подам (І. Франко);
Марія слухала, і кожне слово ранило її у серце. Пішла зараз до лавки, купила паперу, синього коперта і сусідському школяреві гостинця, щоб відписав “отвіт” [відповідь] (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коперта — Копе́рта, коверта: — конверт [25] — Тіле́сна копе́рта: тілесна оболонка [51] Словник з творів Івана Франка
- коперта — копе́рта (кове́рта, купе́рта) конверт (ст): На коперту наклей зна́чок і надай на пошті (Авторка); На пошті двоє чоловіків. Один підписав коперту, наклеїв зна́чок і надав. Другий питає: “А чого ж ти відіслав чистого листка?” – “А ми з жінкою не говоримо, ” – почув у відповідь (віц) Лексикон львівський: поважно і на жарт