коперта

копе́рта (кове́рта, купе́рта) конверт (ст): На коперту наклей зна́чок і надай на пошті (Авторка); На пошті двоє чоловіків. Один підписав коперту, наклеїв зна́чок і надав. Другий питає: “А чого ж ти відіслав чистого листка?” – “А ми з жінкою не говоримо, ” – почув у відповідь (віц)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коперта — Копе́рта, коверта: — конверт [25] — Тіле́сна копе́рта: тілесна оболонка [51] Словник з творів Івана Франка
  2. коперта — КОПЕ́РТА, и, ж., діал. Конверт (у 1 знач.). Лист сей вложу до коперти І на пошту сам подам (І. Франко); Марія слухала, і кожне слово ранило її у серце. Пішла зараз до лавки, купила паперу, синього коперта і сусідському школяреві гостинця, щоб відписав “отвіт” [відповідь] (У. Самчук). Словник української мови у 20 томах