Словник української мови у 20 томах

копігольдер

КОПІГО́ЛЬДЕР, а, ч.

У феодальній Англії – орендар землі на правах копігольду (у 2 знач.).

Копігольдери не мали права на розпорядження копігольдом, зокрема не могли передавати його в спадок (з наук. літ.);

У XV ст. копігольдер став центральною постаттю в англійському селі (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)