копігольд

КОПІГО́ЛЬД, у, ч.

1. У феодальній Англії – форма селянського землеволодіння.

Після буржуазної революції в Англії зміцніли буржуазні відносини в промисловості й торгівлі, зберігався копігольд, усі феодальні платежі були на користь землевласника (з наук. літ.);

// Землеволодіння за такою формою.

Право на копігольд поширювалося на 60 % безземельних селян, які були змушені орендувати у феодалів наділи, щоб себе прогодувати (з навч. літ.).

2. Документ у формі копії протоколів маноріального суду, що засвідчує орендне право селянина на землю.

Орендне володіння земельною ділянкою селянином засвідчувалося копігольдом (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. копігольд — -а, ч. Основна форма феодально-залежного селянського землеволодіння в Англії 15-17 ст. (найчастіше довічного).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. копігольд — копіго́льд (англ. copy-hold, від copy – копія і hold – володіння) основна форма феодально залежного селянського володіння в Англії. Виникла в 14 – 15 ст. На право володіння земельною ділянкою селянинові видавали копію – виписку з протоколу (звідси й назва).  Словник іншомовних слів Мельничука