копійчаний
КОПІЙЧА́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до копі́йка 1.
Копійчана монета;
* Образно. Зашелестіло пожовкле копійчане листя осики під ногами. Лужінський зайшов у гущавину лісову (Іван Ле);
// Вартість якого одна копійка.
Він не ламається, коли для діла, то тут нічого ламатися, як копійчаний бублик (В. Собко);
Захар сухий і такий тонкий, як копійчана свічка (Грицько Григоренко).
2. перен., розм. Який коштує дуже дешево; малоцінний.
І люди є такі ледачі, Мудрують по-собачи: .. – Ми громадяни, – А то все суччя копійчане, Бадилля світове!.. (Л. Глібов);
Раділа раденька, що за вторговані .. гроші мати куплять їй копійчані сережки або поганенький кісник! (Л. Яновська);
Щоб не ходити до чергової по той копійчаний чай, я додумався купити кип'ятильник і готувати його у номері (Ю. Мушкетик);
Вона знайшла копійчані авіалінії .. і одного ранку почала збиратись (С. Жадан);
// За який мало платять (про роботу, послуги і т. ін.); низькооплачуваний.
Де не підеш, скрізь тобі в очі цвікають: – Ага! Ковалівка? Копійчані трудодні (В. Кучер);
– Як згадаю хоча б гуртожиток в .. інституті, – усі завжди голодні, холод, бруд .. А ця гонитва за копійчаними уроками! Та що там казати, мабуть, і всі мої хвороби ще звідти (О. Іваненко);
// Який не дає доходів.
Петро Папарук добрався до невеличкого капітальцю і став власником перонних кіосків по продажу газет од Києва до Одеси. Копійчана комерція, копійчані бариші (П. Загребельний);
Син священика, він почав службу в губернській канцелярії писарем, дістаючи копійчану платню (Валерій Шевчук);
Гроші одразу гавкнули на найнеобхідніші потреби .. Це хоч і копійчана оплата, але все ж не коректування графоманських зшитків, не переписування .. розбухлих рукописів, котрі відсилають тобі поети-початківці (С. Процюк);
// Те саме, що дрібни́й 2.
Микола Степанович зайшов до аптеки й, незважаючи на свою ощадність навіть у копійчаних витратах, купив пляшечку валер'янки (Б. Антоненко-Давидович);
// Не вартий уваги; дрібний (у 6 знач.).
– Копійчана справа, – вставив своє Хоменків шуряк, – не варто звертати уваги... (Л. Смілянський).
3. перен., розм. Надмірно дріб'язковий.
На зламі століття життя під степовим сонячним небом було копійчане, бездумне, без примушених днів (В. Домонтович);
– Зрозумій, нарешті, як ти здрібнюєш честь свого і мого роду копійчаними рахунками (М. Стельмах);
Це вже були не жарти, не копійчана пригода, другові загрожувала серйозна небезпека (М. Білкун).
Словник української мови (СУМ-20)