кораль
КОРА́ЛЬ, ю, ч.
Збірн. до кора́ли 2.
– В мене віночок з чистого злота, З перлів дрібних та коралю (Леся Українка);
Хризіс байдуже розглядала свої рожеві, мов з блідого коралю, нігті (Н. Королева);
* Образно. [Бабуся:] Кажуть, в них [плотарів] були залізні руки, .. А кров густа з червоного коралю (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)