кораль
КОРА́ЛЬ, ю, ч. Збірн. до кора́ли 2.
— В мене віночок з чистого злота, З перлів дрібних та королю (Л. Укр., І, 1951, 330);
*Образно. [Бабуся:] Кажуть, в них [плотарів] були залізні руки, .. А кров густа з червоного королю (Воронько, Казка.., 1957, 10).
Словник української мови (СУМ-11)