корбовий
КОРБОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до ко́рба.
Під час копання криниці впав на дно корбовий вал (з газ.).
2. у знач. ім. корбови́й, во́го, ч., заст. Корбар.
– Та я, – кажу, – знаю добре той рахунок .. У магазинників лишиться вісім шісток, а у корбових два ринські. – Ну, як гадаєш, – ци то не дарма робота, – тиждень мучитися у такім пеклі за вісім шісток? (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)