користолюбець

КОРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Корислива людина.

Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Користолюбець щохвилини Торочить про свої права, А от про те, що сам повинен Зробити людям, – забува (С. Воскрекасенко);

[Платон:] Є такi, синку, що мене по-всякому прозивають: i “жмикрут”, i “користолюбець”, i “скнара”... нехай собi. Iнодi побачиш: труби валяються поржавiлi, купа цементу пiд дощем пропала... I менi жаль, повiр, як свого, аж у грудях пече... Бо воно таки наше... спiльне... (О. Коломієць).

Значення в інших словниках

1. користолюбець — користолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. користолюбець — Шкурник, грошолюб, р. корисник, жм. зажеря, ід. слуга мамони.  Словник синонімів Караванського
3. користолюбець — див. жадний; скупий  Словник синонімів Вусика
4. користолюбець — -бця, ч. Корислива людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. користолюбець — КОРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Корислива людина. Користолюбець щохвилини Торочить про свої права, А от про те, що сам повинен Зробити людям,— забува (Воскр., З перцем!, 1957, 373).  Словник української мови в 11 томах